Боряченко Віталій Сергійович
Боряченко Віталій Сергійович
(11.06.1993-30.06.2025)
Боряченко Віталій Сергійович (позивний «Харциз») – капітан поліції, спец призначенець, старший інспектор відділення безпілотних літальних апаратів Батальйону Поліції Особливого Призначення (Стрілецького) Головного Управління Національної Поліції в Житомирській області у складі Обʼєднаної Штурмової Бригади Національної поліції «Лють», майор (посмертно).
Народився 11 червня 1993 року в селищі Лугини Коростенського району Житомирської області. Навчався в Лугинській гімназії, яку закінчив у 2010 році. 3 дитинства виховувався в любові до рідної землі. Ще зі школи вирізнявся спокійним характером, гострим розумом і неймовірною відповідальністю. Його тягнуло до техніки, але понад усе – до захисту інших. Любив подорожі, відпочинок на природі. Навчався у Львівському державному університеті внутрішніх справ, який закінчив у 2014 році і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Правознавство» та здобув кваліфікацію бакалавра права. Відтоді стояв на охороні правопорядку в рідних Лугинах та Коростенському районі. Був оперуповноваженим та інспектором підрозділу поліції в селищі Лугини. У 2014 році брав участь в АТО на Сході України. У 2016 році закінчив Національну академію внутрішніх справ отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» і здобув кваліфікацію юриста. З вересня 2022 року став поліцейським офіцером громади, тож місцеві жителі досі називають його «наш шериф».
У червні 2024 року Віталій добровольцем став до лав батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Він опанував мистецтво роботи з безпілотними літальними апаратами і з лютого 2025 року був призначений на посаду старшого інспектора відділення безпілотних літальних апаратів. Віталій гідно виконував службові обов’язки та бойові завдання, боронячи Україну від ворожої навали.
Нажаль 30 червня 2025 року трагічно загинув поблизу села Іванопілля на Донеччині внаслідок прямого влучання ворожого FPV-дрона. Захисник закрив собою екіпаж та врятував побратимів ціною власного життя. Він загинув, як Герой, до останнього подиху був вірним Присязі.
Похований 4 липня 2025 року в селищі Лугини Коростенського району Житомирської області.
Нагороди та вшанування:
- Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції»;
- Нагороджений медаллю «10 років сумлінної служби»;
- 5 серпня 2025 року нагороджений відзнакою Президента України «За Оборону України» (посмертно);
- Фото Героя можна зустріти на «Дошці Пам’яті Героям Лугинської територіальної громади» в селищі Лугини біля меморіального комплексу «Захисникам Незалежності України» на вулиці Михайла Грушевського.
Сімейний стан на момент смерті: Залишилися дружина, донька, батьки, сестра.
Зі спогадів Дружини Анастасії: «Віталій був чоловіком честі, відваги та глибокої людяності. Не просто носив форму – він жив своєю професією. Працював не за графіком, а за покликом серця. Його день ніколи не завершувався о 18:00, бо кожне звернення ставало для нього особистою справою. Люди довіряли йому, адже знали, що він допоможе за будь-яких обставин. Коханий, мій всесвіт, я дякую тобі за кожну мить, проведену разом. Дякую за донечку, дякую за відчуття безпеки, підтримки та надійної опори. Дякую за твою ідеальність у всьому. За 7 років нашого життя ти показав, яким має бути чоловік і тато. Важко прийняти те, що ти загинув, захищаючи нас, захищаючи нашу країну... Я дотримаюсь своїх обіцянок та нестиму твоє імʼя із честю в світ. Кохатиму вічно, моя душа...».
Побратими про Віталія:
«Важко знайти слова, коли серце порожнє… Але якщо й можна описати Віталіка — "Харциза" — кількома словами, то це: добро, щирість і справжність.
Він був таким, що одразу відчувався як свій. Простий, відкритий, завжди на позитиві, завжди "за будь-який двіж". З ним ніколи не було нудно — ані в розмові, ані в тиші. Вмів говорити з будь-ким — про все. І робив це легко, без пафосу, як людина, яка просто любить життя.
Добрий настільки, що навіть тваринок не міг лишити без уваги — нагодує, погладить і з усмішкою піде далі. Така була його душа — велика й світла.
Він був сильним. Не тільки тому, що служив у поліції, що мав звання капітана, що пройшов чимало. А тому, що брав відповідальність, захищав, діяв. Коли вирішив іти у стрілецький батальйон — ніхто не здивувався. Це був саме Віталік: не осторонь, не "хтось інший", а він.
Та найбільше він любив своїх дівчат — Настю і маленьку Оленку. Завжди з телефоном, завжди на зв’язку, з фото, відео, розмовами… В них була його душа. Його сила. Його сенс.
У нього було багато талантів — дрони, паяння, машини, прошивки. Але найцінніше — його людяність. Чесна, пряма, тепла.
Віталік залишив по собі не просто спогади. Він залишив частину себе в кожному, хто його знав.
Друже, ти назавжди з нами. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. І ми тебе ніколи не забудемо». Побратим, позивний «Скай».
«Він завжди був добрим, позитивним, у весь час він пишався своєю родиною і постійно говорив про неї. Він завжди міг прийти на поміч у скрутну годину не дивлячись на те що міг мати купу своїх невирішених питань. Він людина позитиву як той самий яскравий промінь сонця серед темних хмар.
Віталік був саме тією людиною яка мала цінності та принципи яких дотримувався. Був відданий своїй справі на всі 100%. Він був, є та буде найкращим другом, вірним та відданим побратимом, найкращим батьком і найвірнішим та відданим чоловіком! Побратим, позивний «Суєтолог».
«Віталій був талановитим та розумним фахівцем, навчав своїх колег, докладно розповідав і показував, як працювати з технікою та міг навчити ще багатьо. Для нас, як і для родини, це тяжка втрата…» - командир батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
«Віталій був гідним сином України, мужнім захисником, без вагань став на захист рідної землі. Віталій гідно виконував службові обов’язки та бойові завдання, мужньо боронив Україну від російських окупантів. Віталій віддав найцінніше – своє життя. Ми з глибоким сумом та невимовним горем прощаємося з нашим Героєм…» - у своєму прощальному слові сказав очільник поліції Житомирської області, полковник Олександр Ковтун.
Остання зустріч з сім"єю
Остання зустріч з сім"єю
