Лісовський Дмитро Олександрович
Лісовський Дмитро Олександрович
(19.09.2000-15.02.2025)
Лісовський Дмитро Олександрович (позивний «Магоні») – гранатометник, командир протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону 3-ї Окремої Штурмової Бригади (в/ч А4638) Сухопутних військ Збройних сил України, молодший сержант.
Народився 19 вересня 2000 року в місті Донецьк. Відразу після народження, разом із матірʼю переїхали проживати на Батьківщину матері в село Запілля Жеревецького старостинського округу Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області. Проживали весь час разом з матірʼю Наталією та дідом Петром.
Школу Дмитро закінчив в 2018 році в селі Жеревці після чого вступив до Вінницького транспортного коледжу, який закінчив у 2021 році та пішов працювати по спеціальності на залізничну станцію «Коростень» складальником поїздів. 8 жовтня 2021 року був призваний на строкову військову службу.
Після початку повномасштабного вторгнення рф до України, 24 лютого 2022 року, проходячи строкову військову службу в тиловій частині, Дмитро вирішив продовжити службу, але вже в бойовій бригаді та мріяв потрапити до легендарної Третьої окремої штурмової бригади. Його відповідальність та готовність до боротьби допомогли стати частиною легендарного підрозділу. 20 липня 2023 року він офіційно розпочав службу в складі Третьої окремої штурмової бригади.
Боронив країну на різних оперативних напрямках. Приймав участь в обороні міста Авдіївка Донецької області. В ході служби отримав поранення і контузії, був на відновленні, відновившись повернувся назад для виконання бойових завдань по знищенню ворога.
Виявивши стійкість і мужність, вірний Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність віддав своє безцінне життя 15 лютого 2025 року в ході ведення бойових дій у районі населеного пункту Зелений Гай Ізюмського району Харківської області внаслідок удару ворожого FPV дрону в момент знищення ворога.
Похований 23 лютого 2025 року в селі Жеревці Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області .
Нагороди та вшанування:
- За оборону міста Авдіївка був нагороджений почесним нагрудним знаком «Хрест Хоробрих» від Головнокомандувача Збройних Сил України.
- Отримав відзнаку «Лицарский Хрест» від Міністра оборони України Рустема Умєрова.
- Фото Героя можна зустріти на «Дошці Пам’яті Героям Лугинської територіальної громади» в селищі Лугини біля меморіального комплексу «Захисникам незалежності України» на вулиці Михайла Грушевського.
Сімейний стан на момент смерті: Залишились мама та любляча дівчина.
Зі спогадів побратимів Дмитра: «Війна продовжується та забирає кращих серед нас. Дмитро «Магоні» дивував всіх, спочатку своїм кругозором, знаннями, а потім відвагою та мужністю. Ти ніколи не знаєш, як поведе себе людина в бою, але на нього можна було покластись завжди: Він бився як лев та загинув як Герой. Всі, хто знав його, розуміли - його шлях був не тільки про боротьбу, а й про честь, мужність і вірність своїм переконанням. Він не боявся труднощів, і не раз долав неймовірні перепони, щоб захистити своїх, щоб боротися за справедливість. «Магоні» був не просто воїн – він був символом боротьби, відваги та непохитної віри. «Магоні» молодий хлопець, який віддав всього себе своїй справі, завжди був готовий до будь яких задач і вміло їх виконував. Ніколи не жалівся, завжди був усміхненим незважаючи ні на що».
Зі спогадів коханої дівчини: «Він був хоробрим, сміливим і мужнім воїном. Користувався повагою та авторитетом, його енергія та завзятість заряджали та гуртували колектив, був щирим, відвертим, доброзичливим, надійним товаришем, завжди намагався у всьому допомагати. Дмитро якісно виконував свої обов’язки, чітко дотримуючись вимог і положень бойових статутів та військових цінностей. Ми усі пишаємося Дмитром та схиляємо свої голови перед його мужністю та силою духу. Він був тим, на кого можна покластися, тим, хто завжди йшов вперед без вагань. Ми мріяли створити сімʼю, але життя Дмитра обірвалося доволі рано……».
