Лейкоз ВРХ – питання виконання законодавства, а не особистої думки
Серед вірусних захворювань сільськогосподарських тварин лейкоз великої рогатої худоби посідає одне з основних місць в Україні.
Лейкоз – інфекційна, з повільним перебігом хвороба, яка характеризується ураженням кровотворної системи, утворенням пухлиноподібних новоутворень в органах і тканинах організму.
Ензоотичний лейкоз великої рогатої худоби – кероване вірусне захворювання, яке за відсутності належного контролю тривалий час зберігається у стаді
Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) зазначає: наукових доказів впливу вірусу лейкозу ВРХ на здоров’я людини не встановлено. Водночас підкреслюється, що без системних заходів вірус продовжує циркулювати та поширюватися.
Саме з цієї причини в країнах Європейського Союзу лейкоз ВРХ практично ліквідований – шляхом регулярних лабораторних досліджень, ізоляції та вибраковки інфікованих тварин, а також суворого контролю переміщення поголів’я.
В Україні ж невиконання вимог Інструкції з профілактики та оздоровлення ВРХ від лейкозу та рішень державних надзвичайних протиепізоотичних комісій (ДНПК) є прямим порушенням ветеринарного законодавства.
Лейкоз діагностують у всіх видів тварин, найчастіше у великої рогатої худоби, але більша увага приділяється саме коровам, тому що вони вважаються довгожителями. У свині вік короткий – 8-10 місяців, захворювання у них просто не встигає розвинутися. Хворіють лейкозом головним чином, високопродуктивні корови. Лейкоз завдає збитків як громадським господарствам так і господарствам приватного сектору, тому що хвору корівку необхідно здавати на забій. Погодьтеся, одна річ – «колгоспна корова» і зовсім інша – «рідна», на яку покладається скільки надій і яку раптом необхідно здати на м’ясо. Це робиться для того, щоб запобігти поширенню захворювання на інших тварин. В домашніх умовах утримувати хвору корову небезпечно, адже не уникнути її контакту з іншими домашніми тваринами, а вірус однаково небезпечний для всіх видів свійських тварин.
Вірус лейкозу може передаватися від однієї тварини до іншої внаслідок спільного випасання худоби, контакту тварин між собою, користування загальним водопоєм, через молоко, посуд.
Молоко від хворої на лейкоз корови можна вживати тільки пастеризованим або кип’яченим. У хворих на лейкоз корів молочна продуктивність і якість молокопродуктів знижується. «Лейкозне» молоко зазнає значної бактеріальної забрудненості, воно є також носієм мікрофлори із групи харчових токсикоінфекцій, часто містить бактерії групи кишкової палички у титрах, які перевищують норму. Тому важливою умовою профілактики і боротьби з лейкозом великої рогатої худоби є своєчасна і достовірна діагностика. Лікування поки що відсутнє.
Якщо вже так сталося, що годувальниця інфікована або хвора, слід ізолювати її, або здати на м’ясокомбінат, тому що продаж молока державі та на ринку, а також випас в загальному стаді забороняється.
Відповідно до статті 107 КУпАП, за такі дії або бездіяльність передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб.
Питання полягає не в створенні паніки, а в принципі превентивності, дотриманні встановлених правил і захисті суспільних інтересів.
Ветеринарний контроль існує для того, щоб ризики не накопичувалися і не ставали системною проблемою.
Ризикувати своїм здоров’ям та здоров’ям своїх дітей не варто.
Коростенське РУ Держпродспоживслужби
