Мартинюк Олександр Олександрович
Мартинюк Олександр Олександрович
(22.06.1979-13.07.2024)
Мартинюк Олександр Олександрович - навідник розвідувального взводу розвідувальної роти 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Сухопутних військ Збройних сил України, солдат.
Народився 22 червня 1979 року в селі Радогоща Будо-Літківського старостинського округу Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області. В 1985-1996 роках навчався в Радогощанській середній школі. З 01.02.1996 по 30.08.1996 працював лаборантом фізичного класу Радогощанської СШ. В 1996-1999 роках навчався в Криворізькому авіаційному коледжі. В період із 1 липня 1997 року по 14 жовтня 1998 року проходив строкову військову службу у місті Хмельницькому, після чого продовжив навчання в коледжі. В період із 15.10.1999 по 24.05.2000 працював оператором котельні Радогощанської СШ. З 04.08.2000 по 28.01.2002 працював в управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці у місті Коростень. З 2002 року працював охоронцем відділу охорони однієї з агрофірм міста Києва, а з 2003 року на м’ясокомбінаті в місті Коростень. Починаючи з 2004 року працював слюсарем на Коростенському щебзаводі.
На початку російської агресії проти України у 2014 році, 20 березня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України, службу проходив у зоні Антитерористичної операції на Сході України у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького на посаді розвідника. Разом з побратимами звільняли міста та села в Луганській області, зокрема Рубіжне, Щастя, Весела Гора, Лутугіно, Антрацит, займали висоту «Басейн» біля Луганська. Також оберігали кордони Херсонської області. Зі служби звільнився 20 березня 2015 року.
Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року рф до України, пішов добровольцем захищати Україну того ж дня до лав Збройних сил України. До червня 2022 року був в роті охорони Коростенського РТЦК та СП. Від червня 2022 року службу проходив у складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Сухопутних військ Збройних сил України. Разом із побратимами боронив державу від окупантів в Чернігівській та Донецькій областях.
Нажаль 13 липня 2024 внаслідок атаки ворожого FPV дрона трагічно загинув поблизу села Урожайне Великоновосілківської територіальної громади Волноваського району Донецької області.
Похований 18 липня 2024року в селі Радогоща Будо-Літківського старостинського округу Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області.
Нагороди та вшанування:
- Нагороджений грамотою командира в/ч B2731 за мужність та героїзм проявлений під час АТО в Луганській і Донецькій областях з березня 2014 по березень 2015 року;
- Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» від 17 лютого 2016 року;
- Нагороджений медалями:
1) «за участь в антитерористичній операції»;
2) «Учасник бойових дій»;
3) «Учасник АТО».
- Отримані подяки:
- Подяка командувача Сухопутних військ ЗСУ «За вагомий внесок в сприянні впровадження служби у військовому резерві від 3 листопада 2017 року;
- Подяка Лугинської РДА «За вагомі успіхи під час проведення навчальних зборів, високі показники бойової підготовки» від жовтня 2018 року;
- Подяка від командування Коростенського РТЦК та СП «За зразкове виконання службових обов’язків в складі роти охорони Коростенського РТЦК та СП» від червня 2022року;
- Подяка командира в/ч А4459 «За старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків під час захисту державного суверенітету та з нагоди відзначення Дня ЗСУ» від грудня 6 грудня 2022 року.
- Фото Героя можна зустріти на «Дошці Пам’яті Героям Лугинської територіальної громади» в селищі Лугини біля меморіального комплексу «Захисникам незалежності України» на вулиці Михайла Грушевського.
Сімейний стан на момент смерті: Залишились мама Марія Яківна, син Олексій, сестра Олена.
Остання зустріч з сином
