Боровський Олександр Андрійович
Боровський Олександр Андрійович
(17.04.1975-24.07.2024)
Боровський Олександр Андрійович – старший стрілець 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (30 ОМБр, в/ч А0409, м. Звягель) Сухопутних військ Збройних сил України, старший солдат.
Народився 17 квітня 1975 року в селі Літки Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області. У 1983-1990 роках навчався у Літківській восьмирічній загальноосвітній школі. У 1990-1992 роках навчався у Лугинській середній загальноосвітній школі №1. Склав кваліфікаційні екзамени по професії тракторна справа. Працював з 1992 по 1993 рік та з 1995 по 1996 рік у Хмелерадгоспі села Літки. З 1997 по 2017 рік працював на нижньому складі ДП «Лугинський лісгосп». Також в різні роки працював оператором котельні у Літківській школі.
У 1993-1994 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А0382 (м. Біла Церква) за військово-обліковою спеціальністю «монтажник будівельних робіт».
Після початку російської агресії проти України у 2014 році проходив службу у зоні АТО (Донецька та Луганська області). Спочатку в складі військової частини пп B1670 (Оперативне командування "Захід") з 16 лютого 2015 по 11 березня 2015 року. Із 12 березня 2015 року по 16 червня 2015 року службу проходив в складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади (56 ОМПБр, в/ч А0989, пп В2095, м. Маріуполь) Сухопутних військ Збройних сил України на посаді водія. З 17 червня 2015 року службу ніс на посаді оператора першого протитанкового кулеметного відділення протитанкового кулеметного зводу першої мотопіхотної роти 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» (23 ОМПБ, в/ч А2988, пп В0131) Сухопутних військ Збройних сил України. Протягом 2015-2016 років батальйон займав смугу оборони в районі Маріуполя по лініям Чермалик – Новоселівка, Павлопіль – Талаківка. Під час несення служби в районі населеного пункту Розівка на кордоні Запорізької і Донецької областей отримав контузію, після чого пройшовши лікування у військовому госпіталі знову повернувся на службу. Демобілізувався зі служби 31 березня 2016 року.
Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року рф до України, був мобілізований до лав Збройних сил України 15 лютого 2023 року. Службу проходив у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (30 ОМБр, в/ч А0409, м. Звягель) Сухопутних військ Збройних сил України. Тримав оборону в складі даної бригади в Харківській та Донецькій областях, зокрема в містах Куп'янськ, Маріуполь та ін..
Під час боїв із окупантами 19 травня 2023 року отримав тяжкі поранення плеча, стегна, черепно-мозкову травму голови, контузію. Тривалий час лікувався в містах Краматорськ, Кривий Ріг, Дніпро. Нажаль під час реабілітації та лікування помер 24 липня 2024 року.
Похований в селі Літки Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області.
Нагороди та вшанування:
- Указом Президента України від 17 лютого 2016 року нагородженний відзнакою Президента України "За участь в Антитерористичній операції".
- Фото Героя можна зустріти на «Дошці Пам’яті Героям Лугинської територіальної громади» в селищі Лугини біля меморіального комплексу «Захисникам незалежності України» на вулиці Михайла Грушевського.
Сімейний стан на момент смерті: Залишились донька Марія та онук Макар.
