Найстрашніше розуміти, що дитинство малечі проходить у підвалах: поліцейські-вибухотехніки Житомирщини повернулись із зони бойових дій. ВІДЕО
За два роки повномасштабного вторгнення поліцейські-вибухотехніки розмінували тисячі кілометрів забрудненої ворожими снарядами землі. Спільно з іншими підрозділами вони працюють у різних регіонах на місцях бойових дій, незалежно від пори року. Володимир Кравчук розповідає, що взимку виявляти вибухові пристрої найскладніше, адже погодні умови напряму впливають на це, та водночас – це загроза для людей, тому що під снігом снарядів не видно.
«Складніше працювати зимою, адже ґрунт заморожений, міни, які зроблені з полімерних матеріалів, теж небезпечні, адже попадає вода і вони починають тріскатися», — розповідає вибухотехнік.
Володимир Кравчук розповідає, що кожен ранок починається однаково, з думок про розмінування та безпеку. І щоб вберегти себе та людей, потрібно мислити краще за ворога.
У кожну ротацію поліцейські беруть з собою смаколики та подарунки, адже знають, що там на них чекають найменші, які вже мають статус – діти війни.
«Маленькі діти підходять до нас. Ми завжди беремо з собою цукерки, шоколадки. Мені запам’ятався випадок, коли ми були за Куп’янськом і прийшло троє діточок, віком від 6 до 10, зазвичай просять подарувати якусь нашивку на пам’ять. Вони мене обступили, я відчув запах сирості та підвалу, вони просочені цим, чутно, що вони живуть у підвалі й від цього моторошно» — розповідає Володимир Кравчук.
Окрім ризиків розмінувань, поліцейські часто потрапляють під обстріли, і крайній раз не став винятком, пригадує вибухотехнік.
Поліцейський каже, що кожна ротація – це нові знання. Адже щоразу їм трапляються нові вибухонебезпечні предмети, з якими раніше не доводилось працювати.
«Всі ракети, які прилітають сюди – для нас це було нове. Ми навчалися на бойових. Раніше у військах це все було засекречене, тобто гриф «секретно», тому ми вчилися вже на місці розмінування. Всією Україною, всі вибухотехніки вчилися» — зазначає Володимир Кравчук.
На жаль, серед поліцейських також є втрати.
«При розмінуванні хлопці загинули, це важко, але назад нічого не повернеш, а працювати потрібно. Вже коли закінчиться війна, тоді вже будемо плакати, тоді вже поїдемо на їх могили, а зараз потрібно працювати, бо хто ж буде робити цю роботу», — каже вибухотехнік.
