ПІДСТУПНИЙ ТА НЕБЕЗПЕЧНИЙ БРУЦЕЛЬОЗ
Бруцельоз – це важке зооантропонозне інфекційно-алергічне захворювання, при якому уражаються опорно-руховий апарат, нервова, серцево-судинна, урогенітальна та інші системи організму. Джерелом інфекції є хворі тварини.
Бруцельоз поширений в багатьох країнах світу – в Африці, Центральній і Південній Америці, деяких країнах Азії та Європи. Так, країни Середземномор’я – Греція, Іспанія, Італія – є високо ендемічними, там реєструється висока захворюваність на бруцельоз не лише тварин, а й людей. А це свідчить про те, що часто заражаються туристи, які відвідують ці території. Бруцельоз часто закінчується інвалідністю. При несвоєчасному або неадекватному лікуванні бруцельоз переходить в хронічну форму у 37-80% випадків.
ШЛЯХИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ
Джерелом небезпечних для людини бруцел є головним чином кози, вівці, корови, свині, собаки, що виділяють збудника з молоком, сечею, навколоплідними водами.
У багатьох інфікованих тварин бруцельоз проходить безсимптомно, латентно. Виявити тварин, які є джерелом збудника хвороби, можна лише за допомогою серологічних або алергічних досліджень.
Основною клінічною ознакою бруцельозу є аборт на 5-8-му місяці тільності, затримка посліду, гнійний ендометрит, які зумовлюють яловість і безпліддя. Характерними ознаками бруцельозу є гігроми, серозні бурсити передніх кінцівок, абсцеси задніх кінцівок. У биків можуть спостерігатися орхіти й епідидиміти.
ДІАГНОЗ НА БРУЦЕЛЬОЗ ВВАЖАЄТЬСЯ УСТАНОВЛЕНИМ, ЯКЩО:
➢ виділено культуру бруцел з патологічного матеріалу;
➢ одержано позитивні результати біопроби на морських свинках;
➢ виявлено позитивні серологічні й алергічні реакції у тварин з клінічними ознаками бруцельозу;
➢ виявлено ріст титрів антитіл за РА і РЗК у повторних пробах сироваток, відібраних з інтервалом 15-20 діб;
➢ при позитивній алергічній реакції та збільшенні загальної чисельності позитивно реагуючих тварин.
Лікування тварин при бруцельозі не проводиться. У неблагополучних щодо бруцельозу господарствах та в загрозливій зоні тварин, які позитивно реагують під час серологічних та алергічних досліджень, вважають хворими і піддають забою.
ШЛЯХИ ЗАРАЖЕННЯ:
Контактний – при безпосередньому контакті з тваринами-носіями:
➢ на виробництві, пов’язаному з обробкою шкіри і шерсті,
➢ при догляді за хворими тваринами,
➢ через предмети, заражені їх виділеннями (використання гною від хворих тварин на присадибних ділянках).
Воротами інфекції є мікротравми шкіри, слизові оболонки органів травлення і респіраторного тракту.
Харчовий – через забруднені збудником харчові продукти:
➢ не пастеризоване молоко, м’який сир, виготовлений з непастеризованого молока, бринза, масло;
➢ термічно необроблені м’ясні продукти, а особливо субпродукти. Ті господині або кухарі, які пробують сирий фарш перед приготуванням, наражають себе на небезпеку.
Від хворої людини до здорової збудники хвороби не передаються.
КЛІНІКА:
Для розвитку хвороби у людини досить попадання в організм 10 бактерій. Інкубаційний (прихований) період триває від одного тижня до декількох місяців.
Захворювання починається поступово: з’являються нездужання, слабкість, яка посилюється протягом дня, дратівливість, пригніченість до депресії, головний біль, болі в м’язах і суглобах, знижується апетит, температура підвищується до 37,1-37,3 °С, озноб, людина пітніє, особливо, вночі. Після цього все проходить і людина відчуває себе абсолютно здоровою.
За відсутності лікування через 3-5 місяців хвороба спричиняє різні ускладнення. Найчастіше уражаються:
➢ кістково-суглобова система (септичний моноартрит, асиметричний поліартрит колінного, кульшового, плечового, лопаткового і грудинноключичного суглобів, остеомієліт хребта, міалгія);
➢ серцево-судинна система (ендокардит, міокардит, перикардит, абсцес кореня аорти, тромбофлебіт);
➢ органи дихання (бронхіт, пневмонія);
➢ травна система (безжовтяничний гепатит, анорексія, втрата ваги);
➢ сечостатева система (епідидиміт, орхіт, простатит, сальпінгіт, цервіцит, гострий пієлонефрит);
➢ центральна нервова система (менінгіт, енцефаліт, менінгоенцефаліт, мієліт, церебральні абсцеси, синдром Гієна-Барре, атрофія зорового нерва);
➢ лімфатичні вузли, селезінка (лімфаденіт, збільшення селезінки);
➢ очі (кератит, виразки рогівки, увеїт, ендофтальміт).
Особливо небезпечне захворювання для вагітних жінок – часто відбуваються викидні, мертвонародження, передчасні пологи.
Стійкі залишкові явища після перенесеного бруцельозу можуть призвести до інвалідності.
Для постановки діагнозу проводять бактеріологічні і серологічні (реакція Райта-Хедельсона) дослідження. При гострій або підгострій формі захворювання збудник можна виділити з крові, кісткового мозку, ліквору, сечі, мокротиння та інших біосубстратів.
Лікування проводиться в умовах стаціонару. Застосування антибіотиків дає ефект лише в разі гострої або підгострої форми. Хронічна форма бруцельозу антибіотиками не лікується.
ПРОФІЛАКТИКА:
➢ рання діагностика захворювання у людей і тварин;
➢ виявлення вогнищ та охорона здорових тваринницьких господарств;
➢ планомірне оздоровлення неблагополучних на бруцельоз господарств;
➢ запобіжні заходи проти зараження персоналу, маслозаводів тощо (спецодяг, поточна дезінфекція);
➢ не вживати сире молоко (лише пастеризоване!!!) та молокопродукти;
➢ споживати продукти лише відомого походження;
➢ споживати м’ясо тільки після термічної обробки;
➢ не купувати молочні та м’ясні продукти на стихійних ринках.
Коростенське районне відділення ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ
