Лептоспіроз – небезпечне зоонозне захворювання!
Лептоспіроз – найбільш розповсюджений зооноз у світі.
Лептоспіроз – це гостре інфекційне захворювання, спільне для людини та тварин. Збудником лептоспірозу є бактерії лептоспіри, які присутні в організмі багатьох видів диких та домашніх тварин. Найбільшим резервуаром лептоспірозу в природі є гризуни (пацюки, миші, полівки, ондатри тощо), серед свійських тварин – велика та дрібна рогата худоба, свині, собаки. У світі на сьогодні захворювання тварин і людини викликають близько 250 сероварів лептоспір, об’єднаних у 26 серогруп. В Україні лептоспіроз спричинюють збудники 17 серогруп.
Основним резервуаром лептоспірозної інфекції у природі є різні види дрібних ссавців. У першу чергу небезпеку для людини і свійських тварин становлять пацюки та миші, які, в основному, хворіють без клінічних ознак та є носіями збудника все своє життя. Вони можуть поширювати лептоспіроз, забруднюючи навколишнє середовище сечею та через покуси людей чи тварин. Останні можуть також заразитися, вживаючи їжу, забруднену екскрементами гризунів або під час обнюхування чи облизування забруднених лептоспірами предметів.
Дедалі більше людей тримають у своїх оселях, присадибних і дрібних господарствах собак та котів, які теж хворіють на цю недугу. Собаки можуть заражатися одна від одної, тоді як від людини до людини хвороба не передається. Зараження людини від собаки трапляється рідко, бо сеча у них кислої реакції, у якій лептоспіра довго не виживає у навколишньому середовищі, проте у зв’язку з тісним контактом людей і собак усе ж таки варто остерігатися можливості зараження від цих тварин. Найхарактерніша форма лептоспірозу собак– інфекційна жовтуха і тиф. Інкубаційний період захворювання триває від 5 до 20 діб, потім спостерігається підвищення температури тіла, слабкість, втрата апетиту, блювота, проявляється жовтяниця слизових оболонок та шкіри, іноді крововиливи. Часто з'являється запалення кон'юнктиви очей, свербіж. Сеча часто буває темно-коричневого кольору, на цей симптом треба звертати особливу увагу, хвороба може закінчитись загибеллю тварини. У гострих випадках хвороби різко підвищується температура тіла, собака відмовляється від їжі, спостерігається спрага, кров’яний пронос або закреп. За підозри на це захворювання необхідно обов’язково звернутися до лікаря ветеринарної медицини державної установи або ліцензіата, який надасть відповідну консультацію та допомогу.
Частіше хворіють на лептоспіроз кобелі, тому що вони виявляють найбільший інтерес (обнюхування, облизування) до собачих міток. Основний шлях проникнення збудника в організм – слизові оболонки, можлива передача через відкриті рани у кров. Собака, що викупався у стоячій водоймі, цілком може захворіти на лептоспіроз. Також можлива передача збудника при побутових контактах через загальний нашийник під час «знайомства» собак на вулиці, через укуси кліщів. Також можуть заражатися лептоспірозом при поїданні щурів, мишей, сирого м'яса, від хворих домашніх тварин.
Результат хвороби у нещеплених тварин здебільшого летальний (до 90%). На жаль, щеплені собаки теж ризикують заразитися при несприятливому епідеміологічному становищі. Перехворілі собаки залишаються лептоспіроносіями протягом трьох років і є джерелом збудника хвороби для тварин та людини. Тому їх треба обов’язково досліджувати на лептоспіроносійство і проводити заходи щодо його усунення.
Лікування спрямоване на усунення певних симптомів хвороби та полегшення загального стану тварини: до нього відносять застосування спазмолітичних препаратів, препаратів, що захищають печінку, протиблювотних, протисудомних та серцевих препаратів. Собаку поміщають у тепле приміщення, у разі розвитку зневоднення внутрішньовенно вводять збалансовані розчини глюкози, вітаміни. Собаки, що одужали, набувають стійкий і напружений імунітет, який тримається роками.
Для профілактики лептоспірозу собак слід щороку вакцинувати.
Коростенське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області наголошує, що захворювання лептоспірозом може призвести до тяжких наслідків як у тварин, так і у людей, оскільки іноді хвороба перебігає важко, з ураженням нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем. Не потрібно нехтувати даними ознаками захворювання, а з відповідальністю ставитися до здоров’я.
