Ще раз про сказ!
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується - смертю.
Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів ,висушування, гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні, 45-70% спирту, мильного розчину, 5 % йод вбиває вірус на протязі 1 хвилини. В слині вірус зберігається 1 добу, в замороженому стані 75 днів, в гліцерині до 90 днів. Потрапивши до рани, він може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкується до нервових закінчень і починає рухатися до ЦНС, де розмножується у нейронах. Після нагромадження в ЦНС починається відцентровий рух до слинних і очних залоз. Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше.
Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні, бродячі собаки та інші теплокровні тварини. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Сказ у собак. Хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит, до води байдужа – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко, в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому –до 50 км. за день, нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине - на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря.
Найчастіше сама собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Щеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження в нього не виникає агресивності, бажання кусати не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ кішок. Останніми роками сказ кішки є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ. У кішки сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, тварина агресивна, нападає або уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць.
Інкубаційний період у хворої на сказ людини триває від 7 днів до року, найчастіше ж він сягає 77-90 днів. Тривалість залежить від місця укусу, локалізації і тяжкості, виду тварини яка вкусила.
Розрізняють три періоди сказу у людини:
1. Передвісники: 1-7 днів (буває 2-4), парестезія (оніміння) в місці укусу, збудливість, порушення психіки, ГРЗ, незрозумілий стрес, туга, похмурі думки, температура 38–40 градусів.
2. Збудження – починається несподівано перший напад гідрофобії: Хворий різко відкидає кухоль з водою
(спазми жувальних і дихальних м’язів), напади задухи стають дедалі частішими. Якщо спершу вони виникають від спроби пити воду, то згодом - від самої згадки про воду, її шум, краплі дощу. Виникає акрофобія - подув вітру, голосний звук, яскраве світло посилюють напад. Наростає збудження, хворий нагадує п'яну людину, бігає, агресивний, зрушує з місця важкі предмети. Сухість у роті змінюється слиновиділенням.
3. Якщо людина не померла, починається стадія паралічу, посилене слиновиділення, лежить нерухомо,
галюцинує. Може почати ковтати і пити – ознаки швидкої смерті. Буває атиповий перебіг сказу - без ознак
збудження і неспокою.
Лікування - прогнози за гідрофобії зовсім несприятливі. Для лікування сказу випробувано все, що відомо сучасній
медицині
Отже, треба запобігти розвитку хвороби призначивши антирабічні препарати. Хворого з підозрою на сказслід госпіталізувати. Як джерело інфекції він цілком безпечний. Вірус дуже рідко виділяється із слиною.
За даними ВОЗ і МЕБ, сказ входить в першу п'ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдаютьнайбільших соціальних і економічних збитків.
Згідно із статистичними даними в Україні кожна 12 сім'я в місті, та кожна 3-тя у сільській місцевості мають
домашню тварину (собаку або кішку), яка проживає поряд з людиною. Через безвідповідальне ставлення
власників до своїх улюбленців, частина тварин поповнює ряди безпритульних. Регулювання ж кількості єбагатогранною проблемою, тому потребує комплексного підходу із залученням різних організацій і установдля її вирішення.
Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно. При цьому всі заходи, в першу чергу повинні бути спрямовані на виявлення джерела збудника інфекції до якого належать, поряд з лисицями, також безпритульні і домашні тварини.
Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями: адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної та гуманної медицини. Спрямованих на впорядкування утримання свійських тварин, перш за все собак і котів. Своєчасну вакцинацію, відловлювання бездоглядних особин, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних у природніх умовах, широку інформацію населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотримання правил утримання домашніх тварин.
Коростенське районне управління ДЕРЖПРОЖСПОЖИВСЛУЖБИ
