Лугинська громада

Житомирська область, Коростенський район

Фасціольоз (метелиця): симптоми та профілактика захворювання

Дата: 08.02.2023 09:13
Кількість переглядів: 13230

Фото без опису

 

Серед внутрішніх паразитів великої рогатої худоби – багато гельмінтів різних родин та видів. Однією з найпоширеніших хвороб, яку доволі часто можна зустріти у корів та молодняку після вигульного періоду, є фасціольоз.

Фасціольоз (fascioliasis) – інвазія з групи трематодозів з переважним ураженням печінки і жовчовидільної системи.

Збудником фасціольозу є фасціола звичайна (Fasciola hepatica) та фасціола гігантська (Fasciola gigantica), які належать до родини Fasciolidae. F.hepatica - велика трематода з листоподібним тілом подовженої форми довжиною 20-30 мм., шириною 8-13 мм.! F. gigantica на відміну від F.hepatica має великі розміри, довжина до 7-8 см. при ширині до 12 мм., і більш подовжену форму. Фасціолам притаманна наявність ротової та черевної присоски, які зближені між собою і розташовані на передній частині тіла.

Фасціоли є біогельмінтами, тобто вони розвиваються, використовуючи організм кінцевого господаря (свійські та дикі тварини, інколи людина), а також проміжних: прісноводний молюск – ставковик малий (Limnaea truncatula) – для фасціоли звичайної, та молюск – ставковик вушкоподібний (Limnaea auricularia) – для фасціоли гігантської. Так, захворювання на фасціольоз часто реєструють у районах зі сприятливими природно-кліматичними умовами для розвитку молюсків: Полісся, Лісостеп та інші зони.

Статевозрілі гельмінти відкладають величезну кількість яєць, які з фекаліями уражених тварин виділяються у зовнішнє середовище. Фасціола за добу може виділяти до 20 тисяч яєць. Для їхнього подальшого розвитку яйця мають потрапити до водоймища з прісною водою: ставок, болото чи навіть калюжа. Якщо з того часу наявні сприятливі температурні умови (15...30°С), та до яйця є доступ кисню, через два-три тижні в ньому починає формуватися личинка. Після дозрівання вона виходить з яйця у воду та активно проникає у тіло молюсків. У ньому личинка мігрує до печінки, де послідовно проходить відповідні стадії розвитку: спороциста, редія та церкарій. У тілі малого та вушкоподібного ставковиків паразит мігрує та видозмінюється протягом двох-трьох місяців. Як тільки церкарій потрапляє у воду, вже за кілька годин він перетворюється на адолескарій, який кріпиться до водних рослин та підіймається на поверхню води. Тварини заражаються фасціольозом при поїданні трави на випасі, свіжого сіна із заболочених ділянок і при ковтані адолескарії з водою та біотопами молюсків

Потрапивши до шлунково-кишкового тракту основного господаря, адолескарії скидають поверхневу захисну оболонку та через стінку кишківника проникають до судин, а звідти з током крові – до жовчних ходів печінки. Там фасціоли через три-чотири місяці досягають статевозрілої стадії і зберігають свою життєздатність упродовж десяти років.

Що сприяє виникненню захворювання

Джерелами збудників у природі є різні види тварин – основних господарів печінкових сисунів, які виділяють інвазійні яйця фасціол у місцях свого перебування. Велика рогата худоба часто заражається під час поїдання трави з низинних та заболочених пасовищ і сінокосів, свіжозібраного сіна й трави, скошеної у таких місцях. Небажано також напувати худобу з калюж, канав, боліт та інших неглибоких водоймищ, особливо у зоні біотопів молюска – малого ставковика.

Дощове літо сприяє різкому збільшенню чисельності молюсків у біотопах малого ставковика та кількості заражених фасціолами тварин. У свою чергою, молюски (малий ставковик) доволі вимогливі до умов існування у своєму біотопі, тож місця їхнього перебування часто обмежуються лише кількома квадратними метрами. В річках та струмках зі швидкою течією, в глибоких водоймищах з низькою температурою води, а також там, де вода забруднена органічними речовинами, і у водоймах із піщаним і торф'яним дном малий ставковик не зустрічається. Більшість заражених молюсків узимку гине.

Що сприяє виникненню захворювання

Джерелами збудників у природі є різні види тварин – основних господарів печінкових сисунів, які виділяють інвазійні яйця фасціол у місцях свого перебування. Велика рогата худоба часто заражається під час поїдання трави з низинних та заболочених пасовищ і сінокосів, свіжозібраного сіна й трави, скошеної у таких місцях. Небажано також напувати худобу з калюж, канав, боліт та інших неглибоких водоймищ, особливо у зоні біотопів молюска – малого ставковика.

Дощове літо сприяє різкому збільшенню чисельності молюсків у біотопах малого ставковика та кількості заражених фасціолами тварин. У свою чергою, молюски (малий ставковик) доволі вимогливі до умов існування у своєму біотопі, тож місця їхнього перебування часто обмежуються лише кількома квадратними метрами. В річках та струмках зі швидкою течією, в глибоких водоймищах з низькою температурою води, а також там, де вода забруднена органічними речовинами, і у водоймах із піщаним і торф'яним дном малий ставковик не зустрічається. Більшість заражених молюсків узимку гине.

Основний метод прижиттєвої діагностики фасціольозу у великої рогатої худоби – дослідження фекалій методом послідовного промивання на наявність яєць фасціол. Головні заходи з профілактики: проведення планової дегельмінтизації, зміна пасовищ, стійлове утримання, знезараження гною, утилізація заражених фасціолами органів та виявлення і знищення молюсків.

Перед дегельмінтизацією власнику жуйних тварин необхідно проконсультуватись із спеціалістом ветеринарної медицини.

Профілактичні заходи з дегельмінтизації великої рогатої худоби проводять, частіш за все, одноразово – в січні-лютому. За значної інвазії протифасціольозні препарати можна призначати повторно, але не пізніше ніж за місяць до вигону на пасовище. В господарствах, неблагополучних щодо фасціольозу, обов'язково проводять зміну природних пасовищ і місць напування хоча б раз на рік, у середині пасовищного сезону. За можливості намагаються уникати випасання на низинних та заливних ділянках, а також поблизу стоячих неглибоких водоймищ.

Приватним власникам для запобігання захворюванню варто звертати увагу на місця випасання худоби та регулярно проводити дегельмінтизацію. Тільки в такому разі можна уникнути негативного впливу фасціольозу на продуктивність тварин та вибраковки під час забою тварин такого цінного внутрішнього органу, як печінка. 

 

Коростенське районне управління Держпродспоживслужби


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь