Чим небезпечний кокцидіоз
Кокцидіоз (еймеріоз, кокцидоз) - протозоонозне інфекційне захворювання, яке викликають найпростіші, представники класу кокцидії (Coccidia). Зараження відбувається під час прийому їжі в якій знаходиться ооциста кокцидії, що представляє собою одну з фаз її багатоступінчастого розвитку. Зараження найімовірніше в дні вигулу з теплою дощовою погодою. Вражає в основному птахів і гризунів, рідше копитних. Розрізняють гостру і хронічну форми. Обидві форми завдають величезної шкоди сільському господарству так як при стадному утриманні смертність від гострого кокцидіоза приймає характер майже поголовного мору (у курчат до 100%, у кроленят до 85%, у телят і ягнят істотно менше. До первинних симптомів хвороби відносяться млявість, скуйовджений, пониклий вигляд, діарея. До вторинних - сильна анемія, посиніння шкіри.
Джерелом інвазії є хворий молодняк і дорослі тварини-еймеріоносії. Фактори передачі інвазії — забруднені ооцистами еймерій корми, вода, підстилка, ґрунт, предмети догляду та інвентар. Інвазія масово спостерігається при підлоговому утриманні молодняка птиці, високій вологості повітря та використанні вогкої підстилки. Ензоотичні спалахи еймеріозу частіше трапляються навесні й восени.
Інкубаційний період триває 4—7 днів. Хвороба перебігає гостро, підгостро, хронічно, у дорослої птиці — субклінічно. Симптоми багато в чому залежать від кількості отриманих ооцист і, як наслідок, ступеня ураження, а також швидкості розмноження кокцид. Мала кількість паразитів може викликати у тварин та птиці лише зараження з наступним розвитком імунітету без явних симптомів. Важка форма може спричинити летальний результат внаслідок руйнування слизових оболонок кишечника. Особливо високий відсоток смертності при ураженні Eimeria tenella, і E. Necatricx - до 70-80%. Інтоксикація організму живителя продуктами загиблих клітин, обміну еймерій, гнильної мікрофлори, зміни фізико-хімічного складу крові призводять до порушення нервової системи, внаслідок чого виникають пригнічення тварин, парези та паралічі кінцівок, настає коматозний стан.
При перебігу хвороби птиця пригнічена, споживає більше норми води (спрага), відмовляється від корму. Курчата переважно сидять біля поїлок, голови втягнуті, очі закриті, крила опущені. Гребінь, сережки та слизові оболонки анемічні. До кінця хвороби спостерігається розлад центральної нервової системи (втрата координації рухів, аж до парезу ніг і крил). Оглядаючи місце їх утримання, відзначають діарею з виділенням фекалій світло – коричневого кольору, рідкої консистенції з наявністю великої кількості слизу, іноді крові.
При патологоанатомічному розтині птиці, яка загинула, виявляють сильну гіперемію уражених ділянок кишечника, набряк слизової оболонки, наявність в ній точкових і плямистих крововиливів, які можна побачити навіть на серозній оболонці, на печінці наявність білих вкраплень (схожих на пшоно).
Ооцисти знищує тільки вогонь (паяльної лампи) і крутий окріп. В гної зберігаються до 3 місяців, на пасовищах до року. Вражають в основному шлунково-кишковий тракт, печінку, у гусей також і ниркові лоханки. На кожному виді паразитують свої кокцидиї, всього 11 різновидів. У курей це переважно Еймері тенелла, що викликає ейміріоз. Можлива профілактична вакцинація. Важливо розуміти, що правильна профілактика тут принесе набагато більше користі, ніж лікування вже хворого поголів'я. Адже фактично повного лікування не відбувається, і птах, що переніс гострий кокцидіоз, все одно залишається джерелом небезпеки для інших. Правильна профілактика допоможе запобігти захворюванню і розвинути імунітет проти кокцид.
У першу чергу потрібно власнику птиці створити умови утримання птиці. У перший місяць життя, особливо у перші 10 днів, курчата потребують особливої турботи. Для них необхідно тепле, сухе, чисте приміщення з хорошою вентиляцією, але без протягів. Для лікування хворої птиці та профілактики еймеріозу застосовують багато вітчизняних та імпортних кокцидіостатиків. Ці препарати мають здатність запобігати розмноженню та вбивати кокцид. Однак більшість все ж більше орієнтовані в першу чергу на профілактику коли препарат дають птахам, які не мають клінічних ознак кокцидіоза, разом з їжею або водою.
Після перехворювання птиця набуває імунітету. Без реінвазії ооцистами він зберігається 45—60 днів. У звичайних умовах птиця постійно скльовує невелику кількість ооцист і при цьому зберігає стійкість проти захворювання на все життя. Імунітет має специфічність до того виду еймерій, який викликав хворобу.
Лугинське управління Держпродспоживслужби в Житомирській області рекомендує у разі виявлення захворювань тварин або птиці негайно звернутись до державних лікарень ветеринарної медицини що опікуються населеним пунктом, де утримуються тварини.
