Що таке парвовірусний ентерит
Парвовірусний ентерит - дуже небезпечне, швидкоплинне інфекційне захворювання собак будь-яких порід. Клінічні прояви захворювання супроводжуються млявістю, відмовою від приймання їжі, блювотою, діареєю, підвищенням температури, поступовим розвитком зневоднення організму тварини та розвитком міокардиту. Часто швидке прогресування симптомів призводить до смертельного результату!
Хто найбільш вразливий до парвовірусу
До захворювання схильні собаки всіх порід. Значно збільшує ризик зараження - несвоєчасна вакцинація дорослих собак і цуценят або її відсутність. Негативну роль у розвитку прогресуванні інфекції відіграють погане годування і догляд за собакою, стреси, операції, глистова інвазія, різні шлунково-кишкові розлади.
Збудники інфекції - парвовіруси, вони мають дуже високу вірулентність і стійкість в навколишньому середовищі, де при сприятливих умовах вони можуть зберігатися до 2-х років. Собаки хворіють як при прямому контакті з хворими тваринами, які виділяє величезну кількість вірусу з фекаліями, так і при контакті з інфікованими об'єктами зовнішнього середовища – підстилкою, одягом, взуттям, іграшками, підібраною на вулиці їжею. Так як парвовіруси собак можуть перебувати всюди, уникнути інфікування тваринам практично неможливо.
Захворіти парвовірусним ентеритом можуть собаки будь-якого віку, але частіше за все хворіють цуценяти від 2-х тижнів до 1 року, через те, що ще не сформувався стійкий імунітет в молодому організмі.
Особливо важкий перебіг захворювання у цуценят до 12-ти тижневого віку. У дорослих собак інфекція може протікати безсимптомно або без яскраво виражених клінічних ознак. Тому вони є найбільш небезпечними в епідеміологічному відношенні як поширювачі інфекції. Їх можуть просто не лікувати з прихованою формою і не ізолювати від контактів з іншими тваринами. Перші клінічні ознаки хвороби проявляються на 2-7 день з моменту інфікування, цей період протікає приховано. Іноді інкубаційний період може тривати і до 2-х тижнів.
Форми та перебіг хвороби
Перебіг хвороби може бути:
Надгострий,
Гострий,
Підгострий,
Абортивний.
Гострий і підгострий перебіг, як правило, виникає у цуценят і найчастіше супроводжується ураженням кишківника.
Залежно від клінічного прояву розрізняють 2 форми парвовірусного ентериту:
Кишкова,
Міокардитична.
Серцева (міокардитична) форма протікає надгостро, і не залежить від розвитку кишкової форми, частіше реєструється у цуценят 1-2-х місячного віку. При ураженні міокарда собаки гинуть від гострої серцево-судинної недостатності, власники звертаються з симптомами раптової задишки, блювоти й гучних стогонів у тварини.
Кишкова форма відома як парвовірусний ентерит. Початкові клінічні ознаки можуть бути неспецифічними: апатія, відсутність апетиту, сонливість, слабкість. Надалі клінічні ознаки прогресують протягом 24-48 годин і супроводжуються підвищенням температури до 41,5ºС (можливо короткочасним), частою, рясною і тривалою блювотою, яка призводить до зневоднення тварини. Незабаром після появи блювоти приєднується діарея. Фекалії можуть бути темними або з домішкою крові. Мають дуже специфічний смердючий запах. Хвороба прогресує дуже швидко, і смертельний результат може наступити менш ніж за 2 дні з моменту прояву перших клінічних ознак. Тварини гинуть, як правило, від наслідків, що настали від ускладнень, таких як гіпоглікемія, сепсис, порушення кислотно-лужного та електролітного балансу внаслідок тяжкого ступеня зневоднення. Кишкова форма хвороби так само може ускладнюватися ураженням міокарда.
Абортивний перебіг характерний для вакцинованих собак, він відрізняється спонтанним підвищенням температури тіла, легким пригніченням, порушенням апетиту, розладами роботи шлунково-кишкового тракту. Інкубаційний період може тривати до 9 діб, прогноз, як правило, сприятливий.
Однак слід пам'ятати, що не всі випадки, що супроводжуються кривавим проносом і блювотою, викликані парвовірусом. Дані клінічні ознаки можуть зустрічатися при чумі м'ясоїдних, коронавірусному ентериті, бактеріальних інфекціях, отруєннях, великому зараженні гельмінтами, а так само при годуванні собак кістками, що приводить до пошкодження шлунково-кишкового тракту. Тут дуже важливо своєчасно звернутися до ветеринарного фахівця, який обстежує тварину і проведе диференціальну діагностику.
Ентерит можливо вилікувати лише при своєчасному зверненні до ветеринарного лікаря. Чим раніше почнеться усунення зневоднення і зняття інтоксикації організму при цьому важкому захворюванні, тим більше шансів врятувати вихованця;
Більшість цуценят, які виживають протягом перших 3-5 днів хвороби, як правило, йдуть на поправку.
Слід зазначити, що навіть при інтенсивній терапії, смертність у важко хворих на парвовірусний ентерит тварин дуже висока, а при лікуванні в домашніх умовах ймовірність виживання і відновлення тварин дуже мала.
Єдиним ефективним захистом є проведення профілактичних заходів - вакцинація дорослих собак і цуценят.
Цуценят вакцинують двічі (дотримуючись інструкції до вакцини). Дорослих тварин рекомендується вакцинувати щорічно.
Пам'ятайте, що знизити ризик інфікування вашого вихованця можна тільки своєчасним вакцинуванням!
Не вигулюйте цуценят до вакцинації!
Хворобу завжди легше попередити ніж лікувати!
Лугинське управління Держпродспоживслужби
