36-та річниця Чорнобильської катастрофи
26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу.
Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до непоправних медичних, економічних і соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.
Подвиг пожежників та працівників станції, які після катастрофи гасили полум’я та робили усе для того, щоб пожежа з четвертого енергоблока станції не перекинулась на сусідній третій енергоблок, – не може забуватися. Тисячі людей були залучені до ліквідації наслідків катастрофи і працювали у Чорнобильській зоні іноді протягом місяців у найважливіший період. Їх сумлінність та самовідданість не допустили розширення катастрофи.
Тридцять шість років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні мінікатастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися. Злочинні дії влади щодо приховування інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Приховування інформації владою спричинили активізацію екологічного і національно-демократичного руху.
Через 36 років після Чорнобильської катастрофи територія навколо станції знову привертає увагу людей. Як туристичний простір – один з найцікавіших у Європі, як територія пам’яті – про подвиг тисяч людей, які ліквідовували наслідки катастрофи, як природний простір – де навколишнє середовище може розвиватись майже без впливу людей.
Життя перемогло катастрофу і поступово повертається на цю територію – звісно, так, як це можливо з точки зору безпеки. Бачити на власні очі цю перемогу життя – не менш важливо, ніж знати, чого вартувала ліквідація наслідків катастрофи.
За матеріалами Українського інституту національної пам'яті
