Пішов із життя Павло Ничипорович Таргонський
Пішов із життя Павло Ничипорович Таргонський – знана і шанована людина на теренах краю, Почесний громадянин Лугинського району (2013), який чимало зробив для своєї малої батьківщини.
Лісівник з 40-річним стажем, член Всесоюзного ботанічного товариства (1969-1991), кандидат сільськогосподарських наук (1990), член Товариства лісівників України (1990), з 1991 р. член громадської ради державного управління екології та природних ресурсів Житомирської області, член Національної спілки журналістів України (2001), дослідник-краєзнавець.
Народився Павло Ничипорович 20.02.1939 р. у с. Повч Лугинського району. Вищу освіту здобув на лісогосподарському факультеті Української сільськогосподарської академії. Працював у Повчанському лісництві та Усівському лісництві Словечанського лісгоспзагу. В 1989-1997 роках - провідний інженер лісового господарства Лугинського держлісгоспу. Під його керівництвом лісові культури створено на сотнях, а рубки догляду за лісом на кількох тисячах гектарів. У співпраці з науковцями Поліського філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М.Висоцького займався організацією лісових і ботанічних заказників місцевого значення, добором ділянок для лісових генетичних резерватів (Лугинське лісництво).
Його наукові інтереси були пов’язані з не деревними ресурсами, охороною навколишнього середовища, збагаченням біорізноманіття лісів. Павло Ничипорович є автором понад 70 наукових публікацій у провідних наукових журналах, збірниках лісівничого і ботанічного профілю. Взяв участь у написанні 20 книг, монографій, брошур. У газетах і науково-популярних журналах опубліковано близько тисячі матеріалів. П.Н.Таргонський був делегатом І Всеукраїнського з’їзду лісничих, учасником представницьких наукових конференцій, симпозіумів, семінарів (Київ, Красноярськ, Житомир).
Відомий Павло Ничипорович і як дослідник-краєзнавець. Брав участь у створенні Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині (1990), самостійно і в співавторстві підготував чимало краєзнавчих публікацій.
Тривалий час працював відповідальним секретарем, заступником редактора, кореспондентом у редакції районної газети «Промінь», де опублікував десятки історико-краєзнавчих матеріалів. У його творчому доробку є також 25 літературних творів – віршів та гуморесок.
Павло Ничипорович був удостоєний державних відзнак – медалей «За доблесну працю» (1970) та «Ветеран праці» (1986), нагороджений Почесними грамотами, знаками за бездоганну службу в державній лісовій охороні України.
Спадок Павла Ничипоровича Таргонського ще довго служитиме мешканцям Лугинщини Друзі, колеги, численні прихильники таланту берегтимуть світлу пам’ять про його душевну щедрість і безмежну відданість справі.
