Атаманчук Микола Олександрович — український поет, письменник, сатирик, гуморист, редактор, публіцист і краєзнавець
Народився Микола Олександрович 5 березня 1941 року в селі Бовсуни, Лугинського району Житомирської області в сім’ї колгоспників. У 1958 році закінчив Лугинську загальноосвітню школу. Середню спеціальну освіту здобув у Коростишівському Педагогічному училищі (1959-1962 рр).
З серпня по листопад 1962 р. працював учителем у мальовничому селі Комарів на Буковині.
Три роки виконував військовий обов’язок.
З 1965 по 1967рік — учитель праці в майстернях та фізкультури Мединівської восьмирічної школи в Коростенському районі.
У 1966 році вступив на заочне відділення Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка.
З 1967 року обіймав посаду завідувача відділу сільського господарства, листів та масової роботи, відповідальний секретар, заступник редактора Лугинського тижневика «Промінь».
З 1968 до 1972 року заочно навчався на філологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка а з 1976 до 1978 року здобував освіту на відділенні журналістики Вищої партійної школи при ЦК Компартії України.
З 1978 до 1991 року був редактором Народицького районного тижневика «Жовтневі зорі» (нині «Життя і слово»).Обирався депутатом районної ради п’яти скликань.
Згодом переїхав до Києва, де з 1992 року працював редактором відділу та спеціальним кореспондентом газети «Вісті Центральної спілки споживчих товариств України».
З 2003 до 2005 року обіймав посаду редактора всеукраїнської громадсько-політичної газети «Житичі». Після завершення журналістської кар'єри переїхав до Житомира, де продовжив займатися творчістю.
Микола Атаманчук — автор поетичних збірок «Прикмети», «Жива роса», «Отчина», «Рідні околи», сатиричних і гумористичних видань «То що ж ми маємо?», «Навсправжки і жартома», «Не журись!», автобіографічної повісті «Мовою душі» і в співавторстві — художньо-документальних книг «Поклонімося подвигу», «Ними пишається Лугинщина», «Земля Лугів».
Учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986р.
Член Національної спілки журналістів.
