РОЗ’ЯСНЕННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ ПРО САМОІЗОЛЯЦІЮ ТА ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Самоізоляція – перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Самоізоляції, зокрема, підлягають особи:
які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим коронавірусом, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування
з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
які перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, дітей, які не досягли 12 років);
які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, осіб, які мають намір вступити до закладів освіти);
На період карантину перелік страхових випадків, за якими передбачено надання матеріального забезпечення Фондом соціального страхування України, було розширено. Так, застрахованим особам, тобто офіційно працевлаштованим особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я , а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, у розмірі − 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.
Медичним працівникам допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.
Відповідно до чинного законодавства, надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності фінансується Фондом соціального страхування України, на підставі виданого у встановленому порядку листка непрацездатності , починаючи з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності. Перші п’ять днів непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця.
У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд соціального страхування України оплачує такий листок непрацездатності, починаючи з першого дня хвороби, але не більше 14 календарних днів. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок Фонду соціального страхування України надається з першого дня і за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
Інструкцією також передбачено, що право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.
